Методи обробки поверхні вовняного волокна

Jun 10, 2026

Залишити повідомлення

Технологія обробки поверхні вовни використовує фізичні, хімічні та біологічні методи обробки вовни з метою зменшення валяння. «Після обробки зменшилася усадка вовняних волокон при валянні». В даний час існує багато технологій обробки поверхні вовняних волокон, кожна з яких має свої переваги та недоліки.

 

Біотехнологія: в даний час основною біотехнологією обробки вовняних волокон є обробка ферментами. Ферменти користуються перевагою в текстильній промисловості завдяки їх специфічності та високій ефективності. Проте ферментна обробка вовняних волокон ще знаходиться на початковій стадії, і ефект ферментних препаратів не зовсім задовільний. Культивування біо-ферментних продуктів зі значними ефектами, хорошою адаптованістю до навколишнього середовища та стабільним складом для специфічних обробок стало невідкладним пріоритетом. Чжу Хуацзюнь та ін. вивчали вплив обробки дихлорізоціануратом, протеазою та ферментом МТГ на міцність, розчинність у лугах та коефіцієнт тертя вовняних волокон. Результати показали, що перші два реагенти пошкоджують волокна вовни, викликаючи зниження міцності волокна на розрив, зменшення коефіцієнта поверхневого тертя та збільшення розчинності лугу. Після обробки волокна продемонстрували незначне відновлення міцності після обробки ферментом MTG. Однак ефект відновлення на необробленому зразку був слабким. Зі збільшенням дози ензиму MTG і тривалості обробки посилююча дія ензиму на поверхню волокна... Невелика різниця в обробці поверхні спочатку посилюється, а потім слабшає.

 

Фізичні методи: Фізичні методи обробки вовняних волокон включають плазмову обробку та методи витягування та очищення вовни. Плазма — це іонізована газоподібна речовина, що складається з позитивних і негативних іонів, утворених атомами та атомними групами, які втратили частину електронів. Коли енергійні частинки в плазмі стикаються з поверхнею матеріалу, енергія втрачається, а поверхня матеріалу змінюється. Обмін енергією між плазмою та матеріалами в основному відбувається через випромінювання та зіткнення частинок. Технологія низько{4}}температурної плазми — це метод обробки, який використовує лише плазму як збудник і волокно як об’єкт обробки. У цьому процесі не залишається відходів; реакція відбувається лише на поверхні волокна, не тільки не впливаючи на властивості волокна, але й надаючи нові характеристики поверхні волокна. Енергія, що виділяється під час процесу реакції, є величезною, що дозволяє досягти цілей, яких традиційні хімічні методи не можуть досягти за нижчих температур. Однак цей метод також має деякі недоліки: він вимагає багатьох факторів для встановлення експериментальних умов реакції, сильно залежить від технологічного обладнання, процес реакції є відносно складним, а деякі технічні аспекти технологічного обладнання... Проблеми все ще потребують подальшого коригування та вдосконалення та не можуть бути індустріалізовані; тому залишається тільки на лабораторному етапі. Після плазмової обробки змочуваність, міцність на розрив і вихід кольору вовняних тканин покращуються.

 

Технологія витягування та очищення вовни
Технологія витягування та очищення вовни – технологія, нешкідлива для людини та природи. Процес можна коротко описати так: хімічні реагенти використовуються для розриву певних цільових хімічних зв’язків у волокні; хімічно оброблений продукт розтягується за допомогою фізичних методів для випрямлення молекулярних ланцюжків, а потім остаточно фіксується за допомогою методу вологого тепла. Наразі існує три методи розтягування та подрібнення вовняних волокон: нескручене коротке-розтягування з проміжним захватом (розтягування захватом), розтягування з несправжнім-великим{4}}проміжним захопленням (скручене розтягування) та справжнє-скручене коротке-розтягування з проміжним захватом (композитне розтягування). Після обробки поверхнева структура окалини волокна руйнується, роблячи волокно м’якшим; довжина та міцність покращені порівняно зі звичайними вовняними волокнами, а жорсткість волокон зменшена порівняно зі звичайною вовною, що робить його придатним для виготовлення -великих, легких тканин. У 1980-х роках Австралійський науково-дослідний інститут промисловості Співдружності почав досліджувати можливість очищення вовни, піонеруючи... Ця технологія стала піонером у цій галузі. Відтоді дослідники з усього світу провели тривалі-і глибокі-дослідження в цій галузі. У той час як розтягнута та очищена вовна має властивості, яких не має звичайна вовна, залишаються деякі проблеми виробництва: велика дисперсія по довжині, низька базова кількість основних волокон, а деякі вовняні волокна демонструють швидке фарбування після розтягування, що призводить до варіацій партії фарбування та відмінностей у кольорі між внутрішнім і зовнішнім шарами грудок вовни. В даний час існує обмежена література, пов'язана з процесом розтягування та очищення.

 

Хімічні методи Хімічні методи обробки вовняних волокон включають модифікацію наноматеріалів, хімічну деградацію та осадження полімерів.

Модифікація наноматеріалів Коли розмір частинок вихідного матеріалу обробляється до певного порядку величини (нанорозмір), атомна структура та кристалічна морфологія поверхні змінюються, що призводить до унікальних ефектів, відмінних від макроскопічної матерії: поверхневих ефектів, ефектів малого розміру тощо. Коли кількість атомів на поверхні частинок збільшується, поверхнева енергія збільшується, створюючи сильніші поверхневі ефекти та хімічну активність. Це пояснюється тим, що немає атомів, які б зв’язувалися з ним, що призводить до збудженого стану. Ця поверхнева атомна активність може як спричинити зміни в поверхневій структурі наночастинок, так і... Вона може спричинити зміни в конформації спина поверхневого електрона та енергетичному спектрі електрона. Питома площа поверхні та поверхневі ефекти, створені наноматеріалами, можуть надати їм значної хімічної активності та поверхневої адсорбції. У процесі модифікації наноматеріалів наночастинки рівномірно розподіляються в розчиннику та реагують з деякими вільними групами на поверхні вовняного волокна, дозволяючи наночастинкам постійно накопичуватися на вовні.

 

Чжу Юе та ін. досліджували вплив нано-SiO2, насиченого сріблом, на трибологічні властивості ультратонкої вовни, утворюючи міцний антимікробний наношар на поверхні вовняних волокон. Скануюча електронна мікроскопія показала, що ультратонка вата мала певну товщину антибактеріального шару, а поверхня волокна стала гладкою. Випробування міцності та трибологічних властивостей окремого волокна до та після експериментальної обробки дало наступні результати: поверхня волокна була однорідною після обробки; покращено його опір руйнуванню; трибологічні властивості тестових зразків були значно покращені, зменшивши явища пілінгу та валяння, а також послабивши властивості валяння вовняних волокон. Проте в експерименті існували деякі проблеми: використовувані наночастинки були неправильної морфології, а включення наночастинок викликало збільшення коефіцієнта зворотного тертя волокна. Слід звернути увагу на кількість наночастинок, зв'язаних з волокнами.

 

Технологія хімічної деградації: під час обробки вовни окислювачами (перекис водню, оксид марганцю, дихлорізоціанурат натрію тощо) специфічні типи цільових хімічних зв’язків у ороговілих клітинах розриваються, збільшуючи кількість заряджених груп або розчинних молекул у шарі кератину; збільшується гідрофільність, що розм’якшує лусочки, що призводить до зменшення різниці в коефіцієнтах тертя між co- і anti-co ... Для обробки мутантних кашемірових волокон використовували перекис водню, перманганат калію та дихлорізоціанурат натрію. Зміни в міцності на розрив, властивостях тертя та морфології поверхні чотирьох оброблених зразків текстильного волокна були перевірені для аналізу впливу різних окислювачів на структуру накипу та функцію мутантних кашемірових волокон. Перекис водню продемонстрував відносно м’який ефект із втратою міцності на розрив менше 5%. Обробка перманганатом калію та дихлорізоціануратом натрію дала схожі результати зі значним ефектом, зменшивши міцність на розрив приблизно на 15%.

 

Метод осадження полімерів
Полімеризація. Осадження полімерів — це метод зменшення тертя шляхом нанесення полімерів на шари волокнистої окалини. Його принцип проти-усадки повсті в основному включає три механізми: після додавання невеликої кількості полімеру відбувається перехресне-зв’язування між структурами волокнистої луски, що спричиняє їхнє зчеплення та запобігає відносному зсуву волокон; Після додавання відповідної кількості матеріалу для обробки на поверхні волокна утворюється тонка плівка, яка покриває або повністю інкапсулює лусочки; Після додавання надмірної кількості матеріалу для обробки полімер, що інкапсулює волокна, повністю їх ізолює. Однак у фактичній обробці більшість реагентів або продуктів, які використовуються, є розчинниками, які є шкідливими для навколишнього середовища або екології, що впливає на перспективи їх застосування. Чжоу Ву звернувся до проблем валяння та пиллінгу в кашемірових і вовняних виробах, використовуючи два методи: хімічне щеплення метакриламідом і обробка поліуретаном M-501 для модифікації поверхні кашеміру. Аналізуючи вплив цих двох методів модифікації поверхні на властивості кашемірового волокна, експеримент дослідив ступінь інтерференції між двома методами осадження полімеру та функціональними властивостями кашемірових тканин. Метою експерименту було визначення експлуатаційних показників волокон кашеміру та вовни, отриманих при різних масових концентраціях.


Тенденції розвитку технології обробки поверхні вовняного волокна

Наразі обробка модифікацією поверхні волокна... Більшість методів передбачає хімічну обробку. Однак така обробка пошкоджує волокнисту матрицю, витрачає значні ресурси під час виробництва та спричиняє значне забруднення навколишнього середовища. Тому ефективна та екологічно чиста обробка поверхні волокна стала актуальною точкою досліджень. Поточні вітчизняні дослідження стикаються з такими основними проблемами: ① Вибір реагентів для модифікації поверхні волокна все ще досліджується; ефекти реагентів, що використовуються в тих самих експериментальних типах, не порівнювалися для вибору найбільш підходящих реагентів. ② На відміну від макроскопічних досліджень, встановлення факторів і рівнів у мікроскопічних експериментах безпосередньо впливає на зміни в структурі волокнистої луски та може навіть пошкодити дерму, викликаючи нестабільність властивостей тертя волокна. Тому потрібні більш точні експериментальні схеми. У майбутньому розвитку технології обробки поверхні вовняного волокна, коли одна технологія не може задовольнити вимоги, дослідники повинні комбінувати різні технології обробки вовняного волокна. Це може як компенсувати недоліки кожної технології обробки, так і відкрити нові властивості вовняних волокон. З розвитком науки і техніки швидкий розвиток мікроскопічних технологій принесе нові прориви в технології обробки поверхні волокна.

Послати повідомлення